завтра вона буде виглядати інакше. ймовірність того, що «сію хвилину» зайде хтось ВІП — мізерна. можно, звичайно, окремим блогом чи сайтом. але… не знаю… як спільнота скаже — так і буде, ти правий.

Великий google знає все. Якщо у вас немає такого досвіду — можете звернутися до світового. До речі — надзвичайно цікава робота з цього приводу Моніки Войяк — про досвід Німеччини.

Вибачаюсь, вже виправила!

дякую за пораду, але, даруйте, мені надто важко нею скористатися. дуже важко вчитуватись у текст, переповнений невігластва та різноманітних мовних помилок

я бачу тут стає неймовірно цікаво. Хлопче, роздача/обмін шприців — то складова частина програми зменшення шкоди, яку активно використовують в Україні. Якщо ти вирішив відчайдушно хвалитися своєю темністю, то не ганьби хоч товаришів. Тобі ж казали — google знає все. Зайди, ознайомся. А то виходять фрази, схожі на те, як пукати у воду.

а можна для тих, хто в танку пояснити? чому питання про шприци віднесли до непристойних чи в*їдливих? до чого тут сатира чи гумор? звичайна практика для акцій, що стосуються ВІЛ-СНІД. чи може я щось не розумію?

А цю статтю, по-моєму, взагалі ніхто не завалював…
Читайте анекдоти частіше.

розумієш, інакомислення і олігофренія — різні штуки. зовсім різні. навіть статті кримінального кодексу колишньої 1/6 суші за них різні були. і тримали тих, що підпали під ці поняття в різних місцях. кого на майданах, кого у кайданах.
не потрібно плюралізм думок плутати із «словоблудием и ослословием». демократія — це теорія суспільної відповідальності преси (якщо ти вже такий моднявий гуру теорії та практики журналістики, то маєш знати, що це таке), а не образи та «що хочу, те й кажу».
інформація, це так для твого розвитку як мега-крутого журналіста, від звичайного бидло-студента-трійочника спеціальності «журналістика», згідно рекомендаціям ЮНЕСКО ще кінця 60-х років вважається достовірною, коли вона була продубльована мінімум як у ДВОХ ВЗАЄМОВИКЛЮЧНИХ джерелах. гадаю, якщо ненависть не затьмарила тобі вміння читати чужі пости, ти зможеш зрозуміти свою помилку у діяльності себе як гуру журналістики.
далі… чим є громадська журналістика? хто такі «реальні молоді журналісти Подільського регіону»? існують нереальні громадські журналісти? по суті, громадський журналіст — це кожен громадянин, кожна людина, хто займається збором, обробкою та розповсюдженням інформації. інформації навіть не в понятті того, як прописано її визначення в Законі Укражни «По інформацію», а навіть, в розуміння Амосова, Вінера чи будь-кого з дослідників цього явища. тобто, будь-яка дія, процесс, що відображено у символьній формі є інформацією.
колись Сервантес написав Дон Кіхота. він, як жертва медій того часу (лицарські романи) добре проаналізований у книгах Маршала Герберта МакЛюена. ти наразі дієш точнісінько, як він. замість конструктиву, починаєш війну із вітряками, порожню нісенітницю. ти вважаєш себе останнім оплотом демократії і свободи у цьому світі жлобів і хамів. натомість твоя поведінка скоріше видається психічною неадекватністю, ніж навіть боротьбою за ідеали.

ЗІЖ сапієнті сат. а тобі?

Я абожнюю Казюка, абожнюю! Такий митець! Всьо мєчєт і мєчєт!
І шоб тіко не зупинявся, бо таких толантів, крім нього, у нас нема ваще!

луганскький апеляційний — самий чесний у світі!
головне, на придбання безпілотників — 20 млн (покажіть мені цей літак, він, мабуть, 80-х років за таку ціну). і мєнтам на автіаки — 15 млн. «соразмєрно», блін.

останнім замовкає гуркіт кулємьота! :)

а якшо тижнева депресія — то на восьмий модна вісім постів одразу? :)))

дуже провокативний блог. але — дуже багато такого в реалі. ми можемо говорити про благодійні фести, тренінги і т.п. і робити вигляд, що такого немає. можливо, троха стримувати себе лексиці і бути більш вишуканим. переконана — у автора вистачить запасу.
ігнорувати, переносити — звичайно, можемо. Але — не зовсім позитивна практика ігнорувати реалії. тра ще думати. але я — за цей блог

цікаво, автор посту (не Положинский, а той, кому не байдуже) розуміє стьоб і провокацію? чи тіко він є істиною в останній інстанції?

приходьте, знайомтесь, а самі вони скацапиздяться подалі… на круглі столи…

парк та палац Грохольських, ліс на Кореї (в т.ч. і гуральня та «соцького»). звичайна, третя в Європі вежа (хєр таке є в Харкоів чи Києві). музей та мумія Пирогова (хєр де в Харкові мумія є чи в Києві. тіко в Одесі). звичайно, «панорама» по козицького вниз (із розповіддю про те, яким чином Богун поляків там розбив). Мури, будинок Брусілова, вежа. Вервольф + Вороновиця (музей Можайського, колишні дзоти та секретний підземний совєцький комплекс, як Вервольф).
військова дорога із «кріслом Сталіна»(не знав про неї, Лариса розповіла і показала лише нещодавно).
перелік можна продовжити. в будь-якому місті немає що дивитись, коли поруч лабух-гід.

в понеділок їздила до Києва, бачила на Вінниці-Вантажній ті трамваї на платформах. Виглядають гарно. Ще б до трамваїв щось робили із розкладом руху. Було б взагалі бомба. Ну, і з іншими зручностями.

А чому «при наявності знань ти не зможеш здати залік без хабара»? Мені здається, що або знання або хабар.

ми неофіційна організація «Витівка», яка займається відтворенням українських обрядовощей (не реконструкція чи точне копіювання як воно було, а те, що ми думаєм було б, якби воно збереглось. Тобто живі обряди).
Якщо казати інакше, ми просто еНна кількість чуваків, які реєструються на vytivka.at.ua, обирають якесь свято і роблять його. Щось на кшталт флеш-мобу, але наповненого абсолютно
іншим змістом. Тож приєднуйтесь, це буде дійсно весело.

До Меланки готувались довго, прикро що засняли вже кінець, тільки ігри та танці, бо у нас що початок, що продовження було фантасмагоричним (потім пішли дідуха палити). Далі плануєм Масляну з Арконою робити, самі — весну зустрічати, але то так, для себе вже:)

а як вам таке виконання Щедрика?



це відомий на весь світ танцюючий фонтан Беладжо з Лас-Вегасу.