Купатися – з водою кохатися
(Заслужений діяч)

Вечірня Вінниця має… ну ви вкурсі. Так, і температуру також. Ось про неї і хотілося б зазначити. Про зимню температуру. І про те, як вона стає всього лише умовністю, яку легко ігнорувати, насолоджватись нею, або використовувати як дірку в штакетнику між сірим способом існування та чарівним способом життя (це для тих, хто ще не перефарбував свій світ під свій смак).

Відбувається це приблизно так. Надвечір (або зранку чи, навіть уночі) старенька бабця(кілька студентів, приваблива дівчина з песиком, поважний чолов*яга із сухою рукою, потужний доцент повний сил та натхнення, тощо) підбігає до місця, де межа між холодною водою(кригою) та теплою(мокрою) мінімальна, або відсутня. Скидає з себе одежину, а разом з нею, частенько, купу умовностей (таких як труси, купальник, поважний вираз обличчя) і занурюється у теплу воду. Саме цим закінчується звичний порядок життя.

( Читати далі ) розгорнути