Спробуйте закрити очі і пригадати… школу. Хтось розплився у посмішці, хтось здригнувся, хтось байдуже перейшов на іншу тему.
Що примушує нас виявляти такі різні емоції? Гарна дружня атмосфера або оте насильство, про яке зараз так часто чуємо звідусюди.
Довелося мені пережити у житті «шкільне мандрування»
Кожна підкинула унікальний досвід, вірніше три досвіди.
Наскільки ми звиклі до насильства? Не у сенсі, коли терпимо фізичну наругу над собою. Тому що психологи розрізняють цілу низку дій, які можемо вважати насильницькими – це і психологічний тиск, економічні утиски, моральне збиткування над особистістю.
За статистикою – практично 80% населення земної кулі відчуває над собою насильство. В сім’ї, на роботі, на вулиці. Ми самі створюємо для себе небезпеку, живемо в небезпеці. І вже не помічаємо. Скільки сліз проливається за зачиненими дверима чужих домівок? А наших?
А може і справді – це надумана проблема і небезпеки не існує?
*** У сюжеті використано постери Amnistia International ***