Не найкращий приклад прозової творчості, але дуже файна ідея на наступну зиму для комунальних служб. Або ще на цю весну, якщо, раптом, сніг трапиться
xepnya.org.ru/chtivo/story/6225-kak-borocca-so-snegom.html

На Дискавері бачила чуднІ змагання, в яких вправляються англійці. Коротко – більше, як 500 людей збираються, щоб наввипередки пропливти в багнюці, скотитися з гори, полазити канатними драбинами, і ще щось таке – в багнюці, холоднечі.
Так от. Хочу запросити англійців до нас. Бо моє місто – найкращий полігон для їх улюбленого спорту. Тут і ковзанки, і природні басейни з шматочками криги, і цілі смуги багнюки-по-вуха. Тіко тра ПР (тіпо, реклама, а не політ.сила) змайструвати.
Адже влада вже проголошувала туристичну галузь у нас пріоритетною. От і маємо непогані умови, щоб накосити бабла. А то ходимо, матюкаємося. Не подобається нам. То шо? Думаю – можна вигідно продати ідейку. Тра лише ПР (тіпо, рекламу) змайструвати, ну, фарби, дихту і тичку купити.

Вибачте, дорогі колеги, та хочу вилити тут свій гнів через нечищені вулиці, тротуари та дебільну «супєрсоврємєнну» плитку магазинів. Щодня вже через 20 метрів шляху від дому я розумію, що ноги вже мокрі. переходячи дорогу, матюкаюсь перед зеброю, бо треба перелізти кучугуру зсунутого трактором снігу з проїзної частини. добираюсь до тролейбуса чи маршрутки знову ж таки через кучугури. вийти з транспорту теж неможливо через гору брудного снігу, що заступає прохід. мокра, зла і вимучена йду до улюбленої будівлі університету та щоразу підсковзуюсь по дорозі. нарешті доїжджаю до неї, і розумію, що я така не одна.
Проблемою є прибирання невеликих вулиць у спальних і помислових районах. центр у нас регулярно прибирають, тому звідти добратися легше. та проблема прибирання снігу коло тротуарів стоїть так само гостро, хоч один раз бачила спеціальну бригаду з ліквідування снігу біля тротуарів.
я розумію, що сніг зимою постійно валить, що людей не вистачає, що двірники намагаються доріжки посипати сіллю, та все одно цього мало. неможливо залишатися здоровою, коли ноги стають мокрими щоразу, як виходиш з дому.
ще мене дістали слизькі сходи магазинів, власники яких економлять на дерев'яних накладках на східці. неодноразово тримаючись за поручень, я ледь не падала. чула історії про зламані кінцівки після походу в магазин.
особисто я відчуваю себе у нашому зимовому місті, як у великому океані снігу та розумію іноземців, що не хочуть відвідувати нас взимку.