Промова, проголошена 28 травня 1951 року перед випускниками вищої школи в Оксфорді, серед яких була і донька письменника Ф.Джілл.

За давніх-давен, ще задовго до того, як народилися ми з вами, один мудрий француз сказав: ”Якби юність знала, якби старість могла”. Ми всі знаємо, що це значить: коли ви молоді і сильні, і можете зробити все, ви не знаєте, що робити.
Потім ви старієте, набутий досвід і спостереження підказують вам відповіді, але ви вже втомилися, ви налякані, вам усе байдуже, ви хочете, щоб вас залишили на самоті і не турбували: у вас більше немає можливостей і волі переживати чужі помилки - тільки власні негаразди.

Отже, тільки ви, юнаки і дівчата, що зібралися сьогодні тут або в інших кімнатах, таких, як ця, по всій землі, в змозі змінити світ, назавжди звільнити його від воєн, несправедливості, страждань, якщо будете знати, як і що треба робити. А якщо повірити тому старому французу, що ви не знаєте, що робити, тому що ви молоді, тоді хтось, хто є тут із сивою головою, міг би підказати всім.

Та, мабуть, цей один не є таким старим і мудрим, як обіцяє його сивина. Тому що він не може дати вам чітку відповідь або вказівку. Проте він скаже те, в чому переконаний. Що нас зраджує сьогодні, це страх. Не атомна бомба, і навіть не жах перед нею, тому що якщо вночі на Оксфорд впаде бомба, все, що вона може зробити, це вбити нас, але є це ніщо, бо вбивши нас, вона позбудеться єдиної влади над нами: влади страху перед нею, стану страху.

Небезпека не в цьому. Небезпеку для нас становлять сили в сучасному світі, які намагаються скористатися з людського страху, позбавити людину її індивідуальності, її душі, намагаючись перетворити її на бездумну масу страхом і хабарами – надавши досхочу їжі, якої людина не виробила, легких і знецінених грошей, яких вона не заробила; економічні, ідеологічні або політичні системи, комунізм, соціалізм або демократія ,хоч би як вони себе не називали, тирани і політики, американці, європейці, азіати, хоч би як вони називали себе, що прагнуть звести людину на рівень натовпу, маси для ствердження власної влади, або тому, що вони самі бояться, або не спроможні ні на що, або не вірять у людську сміливість, благородство, жертовність.

Ось чому ми маємо протистояти, якщо ми хочемо змінити світ для миру і безпеки. Не маса врятує Людину. Лише сама Людина, створена за образом Божим, має силу і волю відрізнити правдиве від помилкового і врятуватися. Тому що її варто рятувати. Людина, індивідуум, чоловік або жінка, що відмовляться бути завжди нажаханими або підкупленими оточенням, мають не тільки право, а й обов’язок вибирати між справедливістю і несправедливістю, сміливістю і боягузтвом, жертовністю і пожадливістю, жадобою і егоїзмом, - хто віритиме завжди не тільки в право людини бути вільною від несправедливості ,зажерливості і хитрування, але й в обов’язок і відповідальність людини за те, щоб справедливість, і правда, і співчуття стали реальністю.
Отже, ніколи не бійтеся. Ніколи не бійтеся підняти свій голос на захист честі, справедливості і співчуття – проти несправедливості, облуди і пожадливості. Якщо ви, не тільки в цій кімнаті, а й у тисячах кімнат, таких як ця, в усьому світі, сьогодні і завтра, і на наступному тижні, зробити це не як клас або класи, а як індивідууми, чоловіки і жінки, ви зміните світ. І в одному поколінні всі наполеони і гітлери, цезарі і мусоліні, сталіни і всі інші тирани, які хочуть бути при владі, і просто політики і їхні прислужники, які самі налякані або темні, які використовують або мають надію скористатися з людського страху та пожадливості для поневолення, - зникнуть з лиця землі.