+1
:) о, пісня Юркеша пішла :) чув її наживо, до речі — на Свіржі 2009 :)
0
щось трохи занадто суворо. практика написання такого щастя дійсно є в психології — правда, з метою його негайного спалювання і забування-як-страшного-сну :) і навіть в такому випадку — це якась сумнівна практика. пам'ятаєш, як у Ліни Костенко —
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде...
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде...
+1
а может, проверка из тайного ЖЭКа
ищет утечки в мозгах москвичей?
© Aндрій Родіонов
я правду кажу: в книжці; в мене навіть така є.
книжка доволі давня, дисертацій тоді не писали — а який сенс, ВАКу тоді ще не було, науковий ступінь все одно б не присвоїли:) тоді писали просто тексти, а поширення вони набули саме у вигляді книжок.
так само у Анатолія Осмоловського найвідоміший твір називається «Вироби», хоча насправді це моделі башт танків різних країн. точність художнього висловлювання назвою ажніяк не порушена — «коли розробляють військову машину і її частини, у кресленнях це не називається танком — це називається Виріб № такий-то,» — пояснює Анатолій. якщо він шукав у цих баштах естетичне рішення, а не снарядостійкість, то цілком логічно повернутися до початків і назвати їх виробами. якщо я зараз згадав літературний сюжет — то логічно шукати його саме у книжці, а не в Предметі, на який в скрутну хвилину кладуть руку майбутні Президенти України.
а може, я підсвідомо сподівався, що ти зайдеш і закоментуєш? :) скучив, гвалт, за тобою…
ищет утечки в мозгах москвичей?
© Aндрій Родіонов
я правду кажу: в книжці; в мене навіть така є.
книжка доволі давня, дисертацій тоді не писали — а який сенс, ВАКу тоді ще не було, науковий ступінь все одно б не присвоїли:) тоді писали просто тексти, а поширення вони набули саме у вигляді книжок.
так само у Анатолія Осмоловського найвідоміший твір називається «Вироби», хоча насправді це моделі башт танків різних країн. точність художнього висловлювання назвою ажніяк не порушена — «коли розробляють військову машину і її частини, у кресленнях це не називається танком — це називається Виріб № такий-то,» — пояснює Анатолій. якщо він шукав у цих баштах естетичне рішення, а не снарядостійкість, то цілком логічно повернутися до початків і назвати їх виробами. якщо я зараз згадав літературний сюжет — то логічно шукати його саме у книжці, а не в Предметі, на який в скрутну хвилину кладуть руку майбутні Президенти України.
а може, я підсвідомо сподівався, що ти зайдеш і закоментуєш? :) скучив, гвалт, за тобою…
+1
:) вертепи (szpopki) — вони скрізь і завжди чимось схожі, ключовий сюжет же в книжці описаний :)
тільки от авторський погляд на реалізацію буває різний. хазяйка розповідала, що у місцевій церкві цей раз дірявий вертепчик був — священик хотів показати, що Спаситель з'явився не серед якихось-там люксусів, а у якомусь цілком собі рандомному місці :) а якщо йдеться про цю роботу з Познані — дуже реалістично і душе затишно виглядало.
тільки от авторський погляд на реалізацію буває різний. хазяйка розповідала, що у місцевій церкві цей раз дірявий вертепчик був — священик хотів показати, що Спаситель з'явився не серед якихось-там люксусів, а у якомусь цілком собі рандомному місці :) а якщо йдеться про цю роботу з Познані — дуже реалістично і душе затишно виглядало.
0
так, в чистому вигляді громадська журналістика — це саме про це.
люди розповідають про те, чого досягли, в чому взяли участь (або збираються взяти участь), що вони думають і відчувають, що з ними трапилося — чи щось хороше, чи просто зустріч з гопнічками в погонах. в певному сенсі — так, це можна назвати словом «хвалитися». це одна з ключових потреб (сучасної) людини, якою і заправляються паливні баки найрізноманітніших соціальних мереж / нових медіа. це не добре і не погано, — це просто так працює.
а перепощувати матеріали — тут людини не тре, це і скрипт може. от наприклад, засновник «Гурту» розповідав, що в них є такі автоматизовані новинозбірники-новинотранслятори.
щиро, Капітан Очевидність :)
люди розповідають про те, чого досягли, в чому взяли участь (або збираються взяти участь), що вони думають і відчувають, що з ними трапилося — чи щось хороше, чи просто зустріч з гопнічками в погонах. в певному сенсі — так, це можна назвати словом «хвалитися». це одна з ключових потреб (сучасної) людини, якою і заправляються паливні баки найрізноманітніших соціальних мереж / нових медіа. це не добре і не погано, — це просто так працює.
а перепощувати матеріали — тут людини не тре, це і скрипт може. от наприклад, засновник «Гурту» розповідав, що в них є такі автоматизовані новинозбірники-новинотранслятори.
щиро, Капітан Очевидність :)
0
і взагалі, мені здається, що призначення цього сайту — розміщення в першу чергу власних матеріалів, а не копіпостинг з , i : кому цікаво, той давно на все це підписаний, а кому не цікаво — той і не поїде.
от згадайте, я тут теж, бувало, інформував про той чи інший івентєц. в яких випадках? коли івентєц організовувала організація, де працював я, і інформації про це в мережі ще не було. а на civic якщо й постив, то вже після нашого сайту :)
от згадайте, я тут теж, бувало, інформував про той чи інший івентєц. в яких випадках? коли івентєц організовувала організація, де працював я, і інформації про це в мережі ще не було. а на civic якщо й постив, то вже після нашого сайту :)
0
я скопіював заголовок новини в google.
0
:) якщо вже копіпастити з юністаді, то краще з сорслінком і не тільки білоруськими контактами :)
там же й анкета-заявка
там же й анкета-заявка
0
о, пан Анджей Сломські, знаю такого :) це ж він колись, в сиву давнину, в мене документи на КП приймав :)
0
шпигує, певно. кажу ж, не ображай його :)
0
а, ну то тоді значить, жаба цицьки дала.
але якщо раптом знайдеться — не ображай його.
але якщо раптом знайдеться — не ображай його.
0
:) chyba nie, siostro. gdybym wiedział, że naprawdę lubisz fotografować, kupiłbym dla Ciebie nową porządną lustrzankę, a nie tego potarganego Japończyka :)
0
:) Валє, я в тебе по ходу фотоапарат прокохав
Чи потрібно українській армії переходити на контрактну форму проходження служби? / Блоґ Urko_4aiz 29
0
а пурква зав. кафедрою не підписана? :)
P.S. щойно заради цікавості вбив в гугель назву кафедри, і вилізла її стаття в Імпульсі за травень 2009: «Сподіваємось, що серед наших «олімпійців» незабаром з’явиться і той, хто продовжить традицію, започатковану випускником ІнІТКІ svetophil'ом...» :)
P.S. щойно заради цікавості вбив в гугель назву кафедри, і вилізла її стаття в Імпульсі за травень 2009: «Сподіваємось, що серед наших «олімпійців» незабаром з’явиться і той, хто продовжить традицію, започатковану випускником ІнІТКІ svetophil'ом...» :)
+2
дуже хороший гурт. вперше чув їх у Вроцлаві на фестивалі «Калейдоскоп Культур» (2009).
подіяло :) всім раджу :))
до речі, тут їх сайт: ,
тепер — неймовірною кількістю мов, українською теж :)
подіяло :) всім раджу :))
до речі, тут їх сайт: ,
тепер — неймовірною кількістю мов, українською теж :)
+1
словами мало що додасиш, то нехай буде пісенька.
+1
загалом до картин: вони так нічо, тільки дуже тісно їх напхано одна коло одної. це тільки на пострадянському просторі так люблять, ну ще в Польщі місцями. але взагалі-то у світі ідея така, що коли дивишся на картину, ніщо інше на відстані принаймні 1.5 метра в очі лізти не повинно. добре, що хоч одна над одною не навішали — таке доцільно лише для втілення спеціального задуму художника (умовно кажучи, «один твір на багатьох полотнах»).
+1
до першої ілюстрації:
в «Полігон» дівки ходили —
ну й картинку там знайшли!
цілий день на ню дивились,
навіть в бурсу не пішли!
:)
в «Полігон» дівки ходили —
ну й картинку там знайшли!
цілий день на ню дивились,
навіть в бурсу не пішли!
:)
© 2005-2011 Подільський МАЙДАН
svetophil