Субота. Вихідний. Восьма година ранку. Але на вулицях міста почався рух. Це юні помічники друзів наших меньших вирішили зробити гарну справу- з'їздити у собачий притулок«Планета», щоб чимось допомогти.

Ентузіастів виявилося п'ятнадцять. Їх не зупинила рання година вихідного дня, тому вінницький трамвай, маршрут якого пролягав до електромережі, радісно привітав молодь веселим дзвінком.
Потрапивши у притулок, юні волонтери були вражені побаченим: до них вибігло з десяток собак, які голосно гавкали, ніби захищаючи домівку від непроханих гостей. Та ситуація змінилась, як тільки помічники почали виконувати поставлені задачі.

Собаки-Охоронці супроводжували їх, подивляючись за їхніми діями та іноді погавкували, щоб волонтери не лінились.

Після чорної роботи з'явилась «біла»- роздавати цуценят на Західному автовокзалі. Тому туди і рушили, адже це було значно цікавіше.


Усі пасажири трамвая( маршрут якого пролягав до Західного автовокзалу), особливо діти, активно цікавились «масіпусіньками» та доставляли їм приємне- гладили по голівкам, що доставляло неабияке задоволення собачій малечі.
Десята ранку. На площі перед вокзалом з'явилась дивна група людей з собачатами. Вони розклали манеж, почепили на нього кульки та повішали табличку «ДАРУЄМО». «Що таке? Якась акція? Чи просто халява? Треба піти подивитись.». Напевно саме такі думки приходили в голови усім тим, хто підходив до дивної групи молоді… А ця молодь почала активно розповідати про переваги собаки породи вінницької дворянської перед будь-якою іноземною породою собак.
Одинадцята ранку. Двоє собачок знайшли новий дім, а дві сім'ї новоспеченого члена родини, який захищатиме їх від смутку.
Дванадцята ранку. Активісти почали задумуватися над відповідями людей, які на їхні слова про вірного друга відповідали, що вони самі як собаки. Невже вони про себе надто високої думки? «Вони не злі, в них просто собаки нема.»

Тринадцята година. Маленький Вова знайшов собі собачку Капу. Тепер його мама матиме двох непосидючок, які гратимуться на подвір'ї чи в саду маленького будиночка в селі Р.
Чотирнадцята п'ятнадцять. Злий дядько-начальник вокзалу прийшов виганяти «нелегальну торгівлю» цуциками. Та поки він щось пояснював, прийшла молода родина, яка усиновила гарненьку собачку Бугу, яка відразу стала називатися Радіоною.
П'ятнадцята година. Кампанія по роздачі цуценят повертається в притулок.
Повернувшись до притулку, волонтери побажали здоров'я усім жителям та зі смінившимся світогляом поїхали додому. Але у своїх серцях вони залишили гарні враження про зроблену корисну роботу та думку про те, що вони обов'язково сюди повернуться допомагати…


Щасливі власники