21 Серпень 2008 Немає коментрів Версія для друку

Дізналась про себе цікаве: виявляється, я - грузинка.О, не тільки я. Лариса теж грузинка, і Вова, і Андрій, і Володя ( українську вишиванку він для маскування надів) .А що пані Оля грузинка - найправдивіша. Душа радіє, коли вона чистісінькою українською мовою співаю грузинську пісню. Теж маскується.
Ми всі такі славні, так гарно вийшли на фото в тижневику “РІА”.А хто сумнівається в нашій грузинськості, хай підпис прочитає. Внизу, під фоткою. Там чорним по білому надруковано “запалили свічки в пам”ять про загиблих на війні вінницькі грузини”.Перепрошую, я трошки помилилась. Надруковано чорним по білому, але російською мовою. Офіційна мова для писання про грузинсько-російський конфлікт.

…І я вам так скажу, це правильно. Редакція газети “красіво” зробила тематичну сторінку. З цього боку - думка грузин, з іншого - російські ЗМІ, а у верхньому куточку навіть перехожого “Алєксєя” згадали - бо ж об”єктивні. Був “Алєксєй” - був. Сама бачила.
А українці там були? “Вінницькі”?
Ви кажете, були. А газета “РІА”, що називається, стоячи “впритул” нікого не побачила. Грузинська громада,перехожий “Алєксєй”, журналісти з “РІА” - це всі, хто прийшов на площу Театральну в минулу п”ятницю ввечері.
Хіба ж українці, та ще й у Вінниці, можуть знати бодай щось про грузинсько-російський конфлікт?
Хміба можуть українці співчувати грузинському народові настільки,щоб замість копання картоплі, готування до школи , що чогось там, прийти ввечері на площу і запалити свічку? І без владної вказівки зверху?
Якщо Ви відповіли “так”, тоді точно не працюєте в газеті “РІА”.
Будете казати, що це неважливо? Я не згодна.
Можливо і неважливо,хто організовував акцію, хто запалював свічки, можливо так і має бути , замість інформації про події подавати свої версії і підживлювати багаторічний міф про “хату з краю”, місце, в якому живуть українці, хоча насправді їх там ніколи не було? Неважливо, коли громадська ініціатива співчуття і солідарності в перекладі на газетну мову не те,що перекручується,а зовсім зникає….
Словом, я ще багато чого вчора придумала написати на цю тему, і про газету “РІА” зокрема, а сьогодні перечитала на сайті газети “20 хвилин” прекрасну статтю Ольги Бакар,http://20minut.ua/news/129405, і знову почудувалась, чому ця стаття не потрапила в тематичну сторінку? А потім прочитала коментарі до Оліної статті і дізналась багато цікаво по нас, “вінницьких грузинів”, тих,хто був на площі.. Виявляється, ту акцію організувала влада, вона ж видала свічки і прапори , і це був “постановочний спектакль”. Шкода, що автори коментарів не написали, до кого нам звернутись по добові… Але, любі колеги, ви не спостерігаєте тут певної тенденції, такої спроби зі всіх сил пояснювати українцям, що не здатні вони на будь-яку самоорганізацію? Я б поміркувала про це на дозвіллі.
На закінчення: улюблена Леся Українка вже з моїм коментарем:
“…І в їх важкій, давно забутій долі все бачу ганьбу рідної неволі ” - писала колись Леся Українка про свою солідарність з боротьбою інших народів за свободу і незалежність.
Я, українка, майже через 100 років після Лесеної смерті на грузинській землі, запалила свічку солідарності з грузинським народом, бо не хочу, аби вдруге справдилось Лесене пророцтво з цитованого вище вірша:
Насунулась важка червона хмара
Гула в ній гучно братовбивча чвара
Вона покрила цілую країну
І обернула всю її в руїну
Завмер мій дух і серце оніміло
І слово з уст озватися не сміло
Бо та країна ……то була моя.