Отака історія нашого народу… Трохи задовга розповідь про шкільну науку моєї родички 1925 року народження ..
Як друга перерва, діти голодали, то нас водили сюди, де Заболотні, там була куркульська хата (Іванова считалася), то там давали з магазину буханку хліба і по стаканчику чаю, то ми так чекали цієї другої перерви, підемо,щоб поїсти.Буханку давали на всю школу і це її різали на маленькі кусочки. Це тим дітям давали, котрі батьки вступили в колгосп.Бо тоді саме ж організувався цей колгосп.
- А котрі не вступили в колгосп, то їх в школу не приймали ?
- Не знаю, як там воно було, але їх в школі не було.
Школа була в куркульській хаті, в Махтеєвій в Лисогірці. Дітей було багацько, до 30 першокласників.Відкрилась школа в 1933 році, як я з 25 року, а пішла в 8 років. До того , як я пішла в перший клас, школа вже була., було дві групи – перший і третій класи, і другий і четвертий класи. Це було в 33-році,бо саме голодовка була дуже і це вже організувався цей колгосп. Як друга перерва, діти голодали, то нас водили сюди, де Заболотні, там була куркульська хата (Іванова считалася), то там давали з магазину буханку хліба і по стаканчику чаю, то ми так чекали цієї другої перерви, підемо,щоб поїсти.Буханку давали на всю школу і це її різали на маленькі кусочки. Це тим дітям давали, котрі батьки вступили в колгосп.Бо тоді саме ж організувався цей колгосп.
- А котрі не вступили в колгосп, то їх в школу не приймали ?
- Не знаю, як там воно було, але їх в школі не було.
Підкормляли нас тоді так і так я ходила до 4 класів. Такі ми тоді були діти, що я на уроці сиділа, потєряла сознаніє і впала під парту. Така я була дуже тощава. Я сиділа на парті і потім розплющила очі – а я під партою лежу.А вчитель Міщук каже до дітей – тихо-тихо. Я розплющила очі, і він каже:»Нічо, доцю, нічо, вставай.» Я стала плакати, що це мені стало невдобно дітей цих, я вже в другому класі була, така дівчинка,що це я впала,бо знаю, що я розплющила очі і я під партами лежала. І він потом прийшов додому на перерву, сказав, бери торбинку і йди додому, бо у нас тоді не було нічого, а таку полотняну торбинку пошили на книжечки і я взяла цю торбинку і пішла додому, а він тоді прийшов.
А як рано збудять я жену корову, а нема що дати їсти, а поки я прижену корову.І я така дуже була худесенька,слабенька така, то мама потом вже мені, як він так сказав, то це в мене малокровіє считалося, то мама, як я вже жену корову рано пасти, то вони беруть ти й в платушеку чуть сира мені здушать, бо хліба нема і це шоб я там перекусила.І потом так я ходила до 4 класів, а в 4-ому класі я була,то я вірші дуже гарно розказувала, ти й вчитель дав мені таку сторінку з газети і це там були вірші.
Я до цеї пори помню, трибуна була вже коло магазину отутого і мітинг був на 1-го Мая і він дав перед цим газету, щоб я вивчила цю сторінку і потом щоб розказувала, була і зі мною була ця Кирилова сестра Гелька, то в неї разговор такий був, а в мене був прозорний разговор,то він дуже,щоб я розказувала цей вірш.На перерву він мене закликає…, він жив коло школи в цьому самому будинку, він мене закликає як на перерву діти і щоб я повторила цей вірш.
Будь здорова Демченко Марія
України квітка молода
Честь висока і глибока шана
Слава більшовицькому труду
Будь здоровий Алексій Стаханов
Перший славний в першому ряду
Я про тебе теж думку маю
Що ти в мій рядок приніс
Я за тебе руку піднімаю
Будь здоровий Петре Кривоніс.
І я це все розказувала. Стаханов був, Демченко Марія – це 500 сотниця була, і про них це було про всіх, і це треба було на трибуні розказувати, ти й я прийшла додому і це жену корову, і все время це вчу його , цей віргрозказувати.
А мама каже: «В чому ти підеш на ту трибуну, в тій подертій спідниці? «А в мене подерта така ця юбочка. «В тій подертій спідниці.Хай Гелька розказує,вона багатіща, вона має в що вбратися.»
Ти й вчитель мене на другий день закликає,щоб я повторала цей вірш, а я стала плакати і кажу, я не буду розказувати..
« Чого ж ти не будеш, ну чого ж ти? Стільки вчила»- вчитель так дуже.
- Я не буду.
- Ну признайся,ну чого ти не будеш?
Я кажу: «Я не маю в що вбратися, в мене спідничка подерта, що це так мама сказала.»
Я прийшла зі школи, а він приходить до мами і каже до них: невже ви не найдете якусь чисту..
А мені він каже: «Нічо,доцю, аби чистенька»,що це я не маю в чому ..
Я приходжу,пригоню корову, мама мені вже з Танчиної ( це сестра була) вже спідниці перешили таку біленьку цяпочками зробили спідничку і цей вчитель..і я вже цей вірш розказувала дуже і мені потом дітям,що це розказували прем’я давали і мені лєнту голубеньку на прем’я дав цей вчитель.
І так уже потом я 4 класи кончила і цей вчитель казав до мами, ви її не вдержуйте, вона здібна дівчинка, пускайте в школу, але прийшло восени ти й мене не пустили в школу, треба було ходити в Шевенково, а не було в що взутися, не було чобіток і мама кажуть, а на шо ти не вивчишся там на шо, ото будеш кужіль прясти.Ти й мене не пустили в Зіновинці.Ти й Гелька пішла,вона сім класів кончила і шоб я була пішла,шоб сім класів кончила,після войни,хто сім класів кончив, то на вчителя йшов без всяких курсів, без нічого.





Думаю, в кожного в роду схожа історія. Моя бабуся Ганна, того ж періоду народження, ніколи не жаліється, але знаю, що вона закінчила 2 класи, потім тяжко захворіла її мама, а трудодні треба було комусь відробляти… І так вона 10-річна відпрацьовувала в ланці норму, аж до смерті матері… а далі свої трудодні…
маю велике бажання: послухати спогади бабусі Ганни, якщо можна - запиши її розповіді на якийсь носій. Бабусі пропонується розказати історію свого життя і потім ще кілька загальних запитань додаємо.У нас є унікальна можливість - отримати історію від живих свідків, не треба втрачати шанс.
Висловіть свою думку!
Свіжі коментарі
Громадянська журналістика
Досі все нормально, ви вважаєте? Звичайна реклама? Ненормальною була реакція чоловіка, я спочатку не повірила, але він дав жінці ляпаса і це показали на екрані, як він розмахнувся і жінка буквально відлетіла. Посміла написати помадою на улюбленій газеті.
А мене дивує, хто це зробив і хто дозволив це транслювати у маршрутках ?
Сьогодні, в маршрутці, яка їхала [...]
Опитування
Посилання
Архів
Лічильники
...