Молодь для молоді!
16 04 2008Андрухович, Забужко, Дереш, Жадан, Матіос, Медвідь, Прохасько, Неборак – всі ці імена маловідомі пересічним читачам сільської місцевості. І справа не в тому, що селяни читають менше за городян - аж ніяк. Справа в тому, що в деяких селах бібліотечні фонди востаннє оновлювались за часів перебудови, а періодичні видання майже не виписуються. Такий стан речей створює літературну прірву між селом та містом.
Уявімо Київ, Дніпропетровськ, Харків чи Львів з їх можливостями, де кожен бажаючий може дістати сучасну іноземну чи українську літературу. Ситуація на селі геть протилежна. По-перше, книжка вартістю в 30 чи 40 гривень не є доступною для кожного. По-друге, навіть за наявності необхідних коштів дістати книжку сучасного автора нелегко. Книгарні райцентрів не завжди можуть похвалитися наявністю сучасної літератури українською мовою.
Також часто буває так, що діти просто не в змозі знайти потрібних їм авторів, котрих задають читати у школі. Тож проблема є реальною та болючою. Як її вирішити?
Долучись до ініціативи - Відправ книгу!
Кожен з нас купує книжки. Хтось це робить вкрай рідко, хтось частіше, а хтось – майже регулярно. Будь-яка книжка рано чи пізно стає прочитаною. Тоді господар книжки шукає їй нове застосування: відкладає її на полицю чи дає почитати другові.
Ми пропонуємо найраціональніше, на наш погляд, продовження книжкового життя. Виберіть ті книжки, яких вам не шкода відірвати від себе. Передайте їх до центрального офісу СУМ в Україні, другові Святославу Липовецькому. Далі ваші книжки потраплять до активістів руху “Не будь байдужим!” та будуть передані до однієї з сільських бібліотек.
Якщо бажаєте долучити рідну бібліотеку до акції, вам необхідно направити листа електронною поштою за адресою pavlo.poddobed@gmail.com
У листі необхідно вказати поштову адресу бібліотеки з поштовим індексом, номер вашого телефону та номер телефону бібліотеки (з місцевим кодом). Після цього ми зв’яжемось з вашою бібліотекою та долучимо її до акції.
Метою акції є поширення української книги в Центральній та Східній Україні. Тому, до участі в акції просимо зголошувати бібліотеки відповідних регіонів.
Подробиці акції за адресою: http://community.livejournal.com/ruhnbb/.
у мене є конструктивніша пропозиція: взяти ті книжки і передати в сільску бібліотеку. Самовиносом, самоходом, наприклад - через тих студентів, які навчаються разом з нами. Буде не так парадно, але ефективно.
а у рух “Не будь байдужим” можна надіслати звіт про передані книжки
Ми також дізналися, що сільські шкільні бібліотеки майже не поповнюються сучасними книжками виданими українською мовою. І збираєм, купуєм і передаєм книжки сільським шкільним бібліотекам.
Нам для цього не потрібно приєднуватись до акцій інших організацій.
треба піднімати цю проблему на круглих столах, у зверненнях до влади. Закупівля книжок для шкільних бібліотек - це державна справа. Яким виросте молоде підростаюче покоління коли читає досі книжки про Павліка Морозова російською мовою. Треба щоб в бюджеті заклали на це кошти.
А в рамках акцій різних організацій проблему не вирішити.
Я у рух “Не будь байдужим” можна повідомити про передані книжки.
Ідея дуже гарна, але ми вже над цим працюєм. І головне - бібліотек то сотні тисяч.
Ефективніше буде паралельно розпочати рух “Згадай про сільську шкільну бібліотеку”. І лобіювати вирішення цього питання. Бо в школах немає книжок Василя Симоненка, Василя Стуса, …
Симоненка і Стуса читають, бо цього вимагає шкільна програма. Є гарний вислів, котрий говорить, що ніщо так не відбиває бажання читати, як шкільна програма… і це буде смішно, коли держава буде пропагувати маргінальну прозу Жадана.
Навіть якщо шкільна програма вимагає читати Стуса, то це не означає, що він є у шкільній сільській бібліотеці. А потім, Сашко, коли в 1989 році ми вперше проводили вечір Стуса у Вінниці я й повірити не могла, що держава колись буде його пропагувати. Тоді за такі заходи тільки шию могли намилити. Все змінюється значно швидше ніж нам здається, хоча я в ніякому разі не можу поставити поряд Стуса і Жадана , це правда смішно для мене. Але тепер у школі вивчають Парфюмер і Урсулу ле Гуїн, а де ж діти в селі можуть це прочитати? Нема такого у них в бібліотеці. Проза Жадана маргінальна, та держава повинна його книги купувати для бібліотек, бо є потреба суспільства читати такі твори.
Щодо акції:
Чом я маю допомагати якійсь незнайомій мені бібліотеці, коли у Вінницькій області таких бібліотек сотні і вони потребують допомоги. То я знаю, що віддам книгу в цю бібліотеку і діти та дорослі її читатимуть, а що буде на Сході - невідомо.
Щось у цій акції мені видається штучним, так, ніби в хаті повно сміття, а я йду до сусіда прибирати.
Для довідки: свою бібліотеку я ще минулого року ретельно почистила на користь сільської школи.
Я не ставлю поряд авторів книг. Я точно знаю, що шкільні бібліотеки роками не поповнюються новими книжками. Переважна більшість книжок в них на російській мові.
В свій час ми переписували вірші Симоненка в зошит, бо неможливо було дістати книжку. Дякувати Богу такі часи минули. Держава зобов`язана дбати про сільські шкільні бібліотеки. Діти - це пріоритет. А у нас реклама алкоголю скоро перетвориться в культ. Слів нема