Неповернення коштів за проїзд пільгової категорії – це проблема держави, і особливо – приватних перевізників.
14 02 2008Хочу описати одну, на мою думку дуже красномовну та цікаву ситуацію, свідком якої я мимоволі став. Нещодавно я з своїм другом відвідав офіс районної організації однієї політичної партії. В той час керівника організації на місці не було і ми в очікуванні гаяли час за кавою, яку нам люб’язно запропонувала секретарка.
Але тут «кавову церемонію» порушила відвідувачка. Це була бабуся, як ми потім дізналися з її розповіді – «дитина війни». Живе вона в одному з сіл Хмільницького району, а сюди завітала в пошуках правди. Справа в тому, що цій бабусі, на горе місцевим перевізникам, потрапив в руки закон, що стосується захисту «дітей війни». Там вона вичитала, що «діти війни» мають право на безкоштовний проїзд в громадському транспорті. І от ця бабуся почала вимагати захисту, на її думку, своїх законних прав та інтересів. Тобто бабуся навідріз відмовлялася сплачувати за проїзд. Але це зовсім не входило в плани місцевого перевізника, що здійснював перевезення з сусіднього села через бабусине до райцентру.
Конфлікт зайшов настільки далеко, що водій, за несплату непокірною бабусею вартості проїзду, вигадав досить оригінальний метод впливу. Він відмовлявся зупинятися «революціонерці» на її зупинці та відвозив її аж до кінцевої зупинки в сусіднє село, а коли «вередлива баба» і тоді відмовлялася платити – відвозив її назад до Хмільника. І це неодноразово! Перевізник від цього видно був не в захваті і пригрозив бабі, що якщо сьогодні не сплатить проїзд до свого села (а бабуся мала ж таки якось повернутися додому), то він відвезе її на цей раз прямо до прокуратури!!!
- «Але це ж ЗАКОН!» - кричала бабуся, але це діяло на водія, як стоп-сигнал на зайця…
Все це вона розповіла нам, але тут якраз нагодився господар і нам довелося вдруге вислухати бабусину розповідь. «Партійний бос» пообіцяв зараз же розібратися і почав обдзвонювати районне начальство. Тим часом в бабусі видно здали нерви і вона почала плакати та нарікати на владу…
…Отож керівник політичної організації шукав роз’яснень в керівництва району, бабуся плакала, тицяючи йому під ніс фотографії померлого чоловіка та неефективний в війні з перевізником закон, мій друг виявив неабияку зацікавленість програмою цієї партії, а я втупився в монітор поряд з секретаркою, почуваючи себе падлюкою, від неспроможності допомогти шукачці правди.
Через 15 хвилин «поневірянь», лідер партійної організації заявив, що, як йому пояснили в «соціальній службі», перевізник… правий! Виявляється, під цей закон Верховна Рада не передбачила коштів на повернення вартості проїзду для цієї категорії населення…
Але ж закон є закон! І він обов’язковий для виконання на всій території України! Я розумію, що накладено мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Але ж на закон, який встановлює пільги «дітям війни», на скільки мені відомо, ніякого мораторію не встановлено. До речі, на мою думку, проблема неповернення коштів за проїзд пільгової категорії – це проблема держави, і особливо – приватних перевізників. Хай страйкують, пікетують Верховну Раду, а не воюють з беззахисними бабусями, принижуючи їх честь та гідність…
Я можу помилятися в своїх висновках. Тому хотілося б отримати коментар професійного юриста, зокрема з Подільського центру прав людини, а особливо – від Михайла Бардина.
Голова Ради громадської організації «ПРАВО»
Віталій Дорох
Дякую за детальний опис ситуації з представниками “пільгових категорій” пасажирів під час реалізації ними своїх законних прав на пільги при проїзді в приміському сполученні. Схожа ситуація із описаною поширена і щодо інших категорій пільговиків, включаючи людей із виразною інвалідністю.
Системно займається цією проблемою Погребищенська правозахисна група (голова Михайло Крилов), де фактичним монополістом на приміських перевезеннях виступає Погребищенське ВАТ “АТП 10537″, яке не є приватним перевізником і мало б більш відповідально ставитись до виконання діючого законодавства. Однак в Погребищенському районі відзначаємо не лише порушення прав пасажирів на пільговий проїзд, а й завищення вартості плати за проїзд на 30-40% від максимально встановленого Розпорядженням голови Вінницької обласної державної адміністрації. За підрахунками фахівців Погребищенської правозахисної групи тільки за рахунок завищення тарифу на перевезення з 1.07.2003 до 8.08.2006 року Погребищенське ВАТ “АТП 10537″ незаконно отримало від пасажирів - жителів Погребищенського району близько 435 тисяч гривень.
Оскільки не можна встановити на яку саме суму завдано збитків кожному із пасажирів, Подільський центр прав людини 6 вересня 2006 року звернувся з вимогою про стягнення незаконно отриманих доходів перевізником до районного бюджету з подальшим використанням їх на соціальний захист жителів району. Однак визнавши правоту правозахисників органи влади тільки наклали штраф в розмірі близько 4,5 тисяч гривень на керівника підприємcтва, який досі не стягнуто.
Звичайно боротьба триває. Зусиллями Громадської ради району пільгові перевезення пасажирів здебільшого виконуються. Але опускати руки правозахисникам не слід.
В результаті аналізу результатів боротьби за права “пільгових категорій” на безкоштовний проїзд та випадки брутального приниження цих людей окремими перевізниками фахівці Подільського центру прав людини прийшли до висновку, що вирішення проблеми лежить через адресну фінансову допомогу кожному, хто заслуговує на додаткову увагу з боку держави відповідно до Закону. Таким чином ми виключимо, в тому числі і численні зловживання при розподілі компенсації з державного бюджету, яка проходить через сито бюрократичних рішень різних владних структур. А головне кожен, хто заслуговує уваги від держави щодо його соціального захисту отримуватиме такий захист безпосередньо і не сподіватиметься ласки від перевізника, якого важко покарати за порушення прав пасажира.
Все викладене вище цілком не означає, що не слід боротися за реалізацію вже визначених нині чинним законодавством прав і свобод громадян України.
З повагою
Михайло Бардин