Що таке толерантність? Ваша думка…..
15 Листопад 2007
14 Коментарі(в)
16 листопада з ініціативи ООН відзначається Міжнародний день толерантності. Оскільки традицій вшановувати толерантість в Україні небагато, звертаємось до всіх відвідувачів сайту з запитанням:що для вас означає толерантність ? На Вашу думку, це шлях до свободи, чи в протилежному напрямку? Толерантними бути вигідно, чи це втрата себе? Толерантність - щоденна потреба, чи святкова розкіш?
А Ви як думаєте?
(No Ratings Yet)
Loading ...
Раніше мені здавалося, що толерантність - це не бути расистом, антисимітом і т.д. Але негрів, арабів, євреїв і т.д. навколо мене не так вже і багато. Що ж таке толерантність нащодень, або побутова толерантність…
Можливо, це…
… сприймати людей навколо такими, якими вони є, а не “підстягувати” їх під якісь свої критерії…
…спілкуватися з людьми так, щоб вони почувалися цінними незалежно від того чи Він/Вона працює прибиральницею чи директором банку…
…бути уважними настільки, щоб не ставити людей в незручне чи двозначне становище…
Запрошую учасників обговорення продовжити список виявів “щоденної” толерантності!
[Відповісти]
Вибачаюсь наперед, панове, тому що думаю принципово інакше: толерантність - це який ти насправді по суті своїй, а всі зовнішні прояви - терпимість, сприйняття там всіх рівненько, уважність та цінність кожного- це суто форма, ознаки тебе, який ти по суті (душа). Це приходить само собою, коли ти (справжній ти, всередині) такий, що бути толерантним для тебе - природній стан, тому з цієї точки зору толерантність - показник внутрішньої суті. Чисті прояви справжньої толерантності можна спостерігати у Будди, Дона Хуана, мати Терези, Григорія Сковороди ну і, звісно, іноді у тебе:)). Просвітління у вашу хату!
[Відповісти]
колись читала книжку “маленька принцеса” про дівчинку-сироту, яка з багатства несподівано потрапила в злидні. Так от, її там називали принцесою, бо була завжди ввічлива і привітна з усіма, незалежно від їх стану, походження, статі і т.д. Мені здається, толерантність - це найбільш оптимальна офрма поведінки, коли людина відкрита для спрйняття нового.
Інше питання - де є межі цієї відкритості? !Толерантними до насильства, мені здається, бути не можна.
[Відповісти]
Якщо прагнеш зрозуміти явище, то спершу поглянь, з чого воно почалося. «Первинно латинське слово tolerantia означало пасивне терпіння, добровільне страждання, асоціювалось з такими поняттями як біль, зло» — читаємо на сайті «Простір толерантності». Тобто це коли нам щось не подобається, але ми його до певного часу терпимо. Наприклад, коли хтось в автобусі надто голосно розмовляє. Пасажирам неприємно, але вони не подають вигляду і починають дружно ТЕРПІТИ. Ця їхня толерантність триває доти, доки «балакун» не переходить допустиму межу. Тоді в людей уривається ТЕРПЕЦЬ і вони починають активно реагувати, захищаючи свій емоційний комфорт.
В науці навіть існує термін «межа толерантності» — це умови, за межами яких виживання організму стає неможливим. Досягнення такої межі створює стан «нестерпності». За словами Умберто Еко, «аби бути толерантним, треба поставити межу нестерпному». Тобто толерантність — це вимушений стан дискомфорту. Чим ближче до межі толерантності, тим гірше людина себе почуває, тим вища загроза її існуванню.
Психологи звертають увагу, що при толерантності відбувається придушення в собі негативних реакцій без спроб зрозуміти іншого. Тобто людина залишається при власних поглядах, проявляючи байдужість до інших. Цим толерантність відрізняється від поваги. Адже поважати можна лише за щось конкретно-позитивне, а щоб його побачити, потрібна зацікавленість. Натомість заклики до толерантності не пояснюють, за що ж позитивне ми повинні когось терпіти.
Нормальне суспільство орієнтує людей не на вимушене терпіння одне одного, а на взаємну повагу. Повага — це велика вартість. Чим більше людину поважають, тим краще їй живеться. Це заохочує до самовдосконалення. Натомість толерантність не передбачає жодних стимулів до розвитку, адже за будь-яких обставин до тебе ставитимуться байдуже-терпляче. По-суті, це відмова від людяності.
У медицині термін «толерантність» означає повну або часткову відсутність реакції на чужорідні речовини. Організм втрачає інстинкт самозбереження і стає байдужим до наявних загроз. Це хвороба. Однією з форм толерантності є «імунний параліч». Натомість ознакою здоров’я є ІМУНІТЕТ — природна система боротьби проти проникнення в організм всього чужого. Зниження імунітету, тобто толерантність до чужорідного, несе смертельні загрози. Повна втрата імунітету називається «синдром набутого імунодефіциту», скорочено СНІД. Організм, вражений цією смертельною хворобою, не здатний чинити опір будь-якій, навіть незначній інфекції. Причиною загибелі може стати навіть звичайна нежить чи подряпина. Тобто СНІД — це абсолютна толерантність.
З 90-х років медичний термін «толерантність» почали активно переносити на суспільство. В 1995 році конференцією ЮНЕСКО була навіть прийнята «Декларація принципів толерантності». Але з якогось дива цьому терміну надали протилежного значення: патологія була представлена як чеснота. Стаття 1 цього документу починається зі слів «Толерантність означає повагу…». Це якби хтось сказав «хвороба означає здоров’я» або «потворність означає красу». Мимохідь згадуєш Оруела з його «правда — це брехня», «незнання — сила». Адже очевидно, що терпіння і повага — це майже протилежні поняття: одне діло поважати людину, і зовсім інше терпіти її.
У пропаганду толерантності вкладаються величезні ресурси. Найактивніша робота ведеться з дітьми та молоддю: сайти, конкурси, література, літні табори, фестивалі. Один з напрямків роботи — просування моди на потворний одяг: так виховується толерантність до несмаку і бруду. Здавалось би, що спільного між толерантністю і, наприклад, жіночою модою ходити з оголеними животами? А річ у тім, що ознакою жіночої краси і, відповідно, якісного генотипу є довгі стрункі ноги. Якщо ж пояс штанів опустити нижче пупа, то візуально ноги виглядають значно коротшими. Масове поширення такої моди дозволяє коротконогим не відрізнятися від довгоногих і користуватися такою ж самою увагою з боку чоловіків. Дивно, як цього не розуміють красиві жінки. Ще й страждають від переохолодження, хвороб хребта, нирок і дітородних органів.
Інший напрямок виховання толерантності — просування моди на пірсинг, тобто проколювання тіла металевими предметами. Проколюються носи, язики, губи, шкіра обличчя й живота, навіть статеві органи. Прихованою метою реклами пірсингу, окрім банального заробляння грошей на довірливих «лохах», є психологічне призвичаювання населення до його грядущої «чипізації». Йдеться про вживляння в людське тіло мікрочипів в якості електронного паспорта, медичної картки, фінансового ідентифікатора, пристрою глобального позиціювання, приладу дистанційного керування. Процес швидко розгортається, за ним стоїть потужний бізнес і державний апарат, що прагне максимального контролю за населенням. Імплантація чипів в організм домашніх тварин і худоби здійснюється в США з 1987 року. Наступна черга — за в’язнями і нелегальними емігрантами, дітьми («щоб не згубилися»), хворими («якщо забудуть, чим їх лікувати»), вояками, працівниками корпорацій і держустанов (пропуск). Заважає лише те, що люди мають вроджений страх перед проникненням в їхнє тіло всього чужорідного. Програми толерантності нейтралізують цей природний захист.
Проникливі уми вже давно намагаються з’ясувати справжню мету глобального просування світогляду нереагування на чуже. Для позначення набутої патологічної байдужості до зовнішніх загроз навіть з’явився термін tolerastia (толерастія). Частина дослідників схиляється до думки, що пропаганда толерантності — це масштабна спецоперація з психологічної підготовки людства до грядущого вторгнення «чужих». Щоб не спрацював природний захист, оснований на розпізнаванні «свої—чужі», максимально розширюється «простір толерантності», тобто «діапазон терпіння». Це рівнозначно придушенню суспільного імунітету, внаслідок чого вороже втручання сприймається як щось нормальне.
Можна сперечатися, хто вони ці «чужі» — інопланетяни чи все ж таки земляни. Безперечно одне: вони вже серед нас і готуються до рішучої атаки. Для людства, враженого толерастією, вторгнення «чужих» буде катастрофою. Наша проблема в тому, що ми не вважаємо їх чужими. Зате вони, однозначно, вважають чужими нас.
[Відповісти]
Як погано бути пасивно терплячим. Бо насправді, то бути просто боягузом, коли хтось стоїть на твоїй нозі в тролейбусі, чи голосно матюкається чи ображає інших. Я то називаю ще підлістю (це коли ти у силах відповісти, припинити, а мовчиш собі і лупаєш у нічне вікно порожніми очима).
А толерантність… Я говорю зараз про своє розуміння цього терміну, не претендуючи на останню інстанцію. На мій погляд, то чітко знати, що люди зовсім різні. Кожен добрий та поганий в певних межах. Вони різних вір та релігій. Вони є різного кольору, запаху, зросту чи статури. Вони сплять з тим, кого хочуть чи люблять. І МЕНІ – до того немає жодної справи. Я не лізу до території душі інших. У мене є така сама і я там маю чим зайнятися.
Я щиро не можу поважати тих, хто робить висновок про людину лише з того, що він іншої раси. Молиться іншому Богу. Спить не з тим, хто мені подобається. Чи, раптом, накульгує чи погано бачить. Чи не зробив успішної (за твоїми стандартами) кар’єри.
Я живу у світі, де дуже різноманітно. Не вся та різноманітність мені до душі. В тому числі і в статурах та запахах. Але ж – я не найголовніший міліціонер, не директор Радянського Союзу, не сам Господь.
Як прицюцьковато жити, коли боїшся засилля прибульців ти товстунів, і в тому страху кожен день виходиш з дому як на полювання. До параної залишається якийсь крок. Ти стаєш потворною, злобливою істотою. І я не хочу з тобою спілкуватися, а тим більше – стати саме такою.
[Відповісти]
Так часто мы нарекаем на то, что повседневная жизнь сера, а окружающие люди перестали нас удивлять. Но, почему-то, в тот момент, когда жизнь решает нас в этом переубедить, мы реагируем на этот подарок совершенно неадекватно. Превращаемся вдруг в моралистов, которые все в жизни попробовали и поняли и имеют право на оценку и высказывание собственных суждений об окружающих. Эта проблема возникает как раз из-за отсутствия толерантного отношения к “отхождениям от принятой нами же нормы”. Природа создала нас такими разными и такими по-своему прекрасными! Умение видеть, принимать и уважать этот факт и называется толерантностью. К сожалению, наш менталитет совершенно не предполагает подобного отношения к окружающим нас людям. Но выработать в себе это качество стоит, ведь столь маленький шаг навстречу человечеству породит огромную волну любви и понимания, которая накроет и нас и наших близких и поможет миру стать таким теплым и уютным каким он должен и хочет для нас быть!
[Відповісти]
стався до людей так, як ти хочеш, щоб ставились до тебе. як часто ми повторюємо цю фразу, навіть не задумуючись над її суттю. але в цьому й є суть толерантності. згадаймо, хоча б Лесю Українку, адже вона шанувала щонайменшу дитину як рівну собі.
[Відповісти]
От я кожного дня ставлюся до цього питання по-різному… Так, я проти расизму і ксенофобії, однозначно. Але межа моєї толерантності існує. Коли на вулиці здорові бики гуртом б*ють одного чорношкірого (тому що один на один бояться), мене це обурює, я готова вступитись за нього або, принаймні, наробити лементу… Але коли мене брудною лайкою на мові, якою розмовляв Лєнін, посилає гурт сракатих арабів лише за те, що я культурно попросила їх не перегороджувати хідник і пропустити людей, чомусь не спадає на думку слово “толерантність”. І якби того самого моменту якийсь скінхед заступився за мене, надававши тим арабам по їхніх брудних (від матюччя) писках, я була б втішена.
Справа не в тому, що давайте любити різнокольорових і всяких там інших. не таких, як ми. А в тому, що ми всі однакові перед законом і мораллю. І якщо хтось став юдою чи якоюсь іншою сволотою, то це не залежить від кольору шкіри чи віросповідання… Карати негідників треба (не на горло, звичайно, але по пиці часом надавати не гріх), але саме того, хто вчинив зло. А з іншого боку, я можу толерантно ставитись до своєї дитини, яка розвела в моїй хаті срач (то вже плоди мого гуманного виховання), але коли то робить хтось чужий, перепрошую, але я маю право сказати: геть з хати! І толерантність тут ні до чого.
Як християнка, розумію, що “Повинні ми любити всіх підорасів, злодіїв, убивць. Бо кожний з них - народ, всі - богоносці” (с) Л.П. Але чомусь мені не віриться, що найзапекліші проповідники толерантності самі крепко люблять Онопрієнка чи Чикотіла (до прикладу). І я для себе зробила висновок, що толерантність закінчується там, де тобі особисто вчинили зло.
[Відповісти]
Ой, це була я. Я просто випадково зайшла під Мішиним ніком…
[Відповісти]
Толерантність - це не всепрощення і не відмова від власних принципів. В середовищі інтелігентів зародилось таке слово, як “тактовність”, “такт”. Саме ці поняття найбільш відповідно, на мою думку, відображають поняття толерантності в повсякденному житті.
[Відповісти]
Толерантність…кожен по-різному розуміє це слово.Особисто для мене толерантність — це повага до оточуючих ,вміння вислухати співрозмовника,оцінити його думку та ні в якому разі не нав”язувати свою.
Толерантна людина завжди буде сприймати особу такою як вона є.Я вважаю,кожен із нас повинен виховувати у собі таку рису характеру.Її формуванню сприяють знання ,спілкування,свобода думки.
Згадаймо головну героїню роману Ліни Костенко “Маруся Чурай”.Ця добра ,щира,розумна дівчина була надзвичайно толерантною.вона навіть змогла зрозуміти свого коханого,який її зрадив.Грицько відмовився від Марусі заради грошей.Та дівчина не сприймала це як зраду ,а розуміла,що кожна людина — це індивідум із власними думками і принципами.
Милосердну людину теж можна назкати толерантною .Аже добре ,чуйне ,терпляче ставлення до оточуютих –ознаки толерантності.
[Відповісти]
навіщо себе обманювати ???
як можна любити те що ти ненавидиш ?
я не люблю расизм але й не люблю негрів(та іншу погань) які мешкають на території України!!!
можна пробачити коли тобі наступлять на ногу в трамваї але коли ця людина робить це декілька разів підрят !! можна бути толерантним в такому випадку ???
толерантність … абстракція…
???
[Відповісти]
Терпимость. Из одной крайности в другую
Живописная красота Кашмирской долины побудила философа XVI века воскликнуть: ” Если и есть где-нибудь рай, то это здесь!” Конечно, он не мог представить, что случиться позднее в этой части Индии. В начале 90-х за 5 лет по меньшей мере 20000 человек были убиты там в боях между сепаратистами и регулярной армией. А ведь индусы считаются одной из наиболее терпимых наций. Кашмирская долина дает простой, но ценный урок: нетерпимость может разрушить возможный рай.
Что значит быть терпимым или как стало модно говорить толерантным?
Думаю толерантность - это умение без вражды, терпеливо относиться к чужому мнению, взглядам, поведению. Подумайте, разве вы не хотели бы, что бы к вам так относились, без враждебности, злобы, гнева. Разве не хотелось бы, что бы вас не перебивали на полуслове, потому-что у кого-то не хватает терпения дослушать до конца и его волнует только собственное мнение. Мы чувствуем себя непринужденно с людьми, которые относятся с уважением к нашим взглядам, верованиям, еcли даже они отличаются от их собственных.
Противоположность терпимости - нетерпимость, у которой есть несколько степеней проявления по силе. Нетерпимость может начаться с основанного на узколобости неодобрения того, как кто-то ведет себя, выссказывается или каким образом что-то делает. Узколобость лишает радости нашу жизнь и закрывает ум от принятия новых идей. Например, строгому человеку может не нравится льющаяся через край восторженность ребенка. Молодой человек может испытывать скуку от рассудительности пожилого, умудренного жизненным опытом человека. Раздражение может вызывать качество врожденной осторожности человека, который работает рядом с безрассудно смелым, и они могут раздражать друг друга. Отчего людям что-то не нравится в этих самых обыденных ситуациях и вызывает раздражение? Оттого, что человеку в таких ситуациях трудно терпеть взгляды или поведение других. Заметьте, что мы пока не касались крайностей, но уже проявились очертания границ толерантности.
Там, где развивается нетерпимость, узколобость перерастает в предубеждение, или антипатию к группе людей, расе или религии. Сильнее предубеждения - фанатизм, который может проявиться в насильственной ненависти. Это приводит к страданиям и кровопролитию. Примеров в истории предостаточно - крестовые походы, времена инквизиции, войны, кровавые конфликты, а в наше время они практически не прекращаются. Нетерпимость - как дрова в огонь конфликтов в Боснии, Руанде, Чечне, на Среднем Востоке и на Тибете.
Чтобы проявлять терпимость, нужна уравновешенность, а сохранять необходимую уравновешенность нелегко. Иногда мы проявляем слишком мало терпимости; иногда - слишком много.
От терпимости к безнравственности.
Возможно ли быть чрезмерно терпимым? Один из американских сенаторов, в пору аналогичных обсуждений вопроса толерантности в США в 1993 г. высказал очень важную мысль - “во имя толерантности некоторые отказываются от веры в моральную истину: в доброе и злое, хорошее и плохое. Такие люди считают, что общество не вправе решать, какое поведение хорошее, а какое - плохое”.
Должна ли быть такая толерантность, когда попираются нормы пристойного поведения или нравственные принципы? Прослеживание того, как упала планка морали только за последние 15 лет, то можно сказать, что это плод избыточной толерантности. Обратите внимание, что врагом морали становится не поведение некоторых уродливых отклонений, которых случайно занесло в сторону и некоторые, отсидев положенный срок в местах не столь отдаленных, внесли свою зэковскую норму в мораль общества. Самым злейшим врагом морали является ни атеизм, антагонизм, материализм, жадность или какая другая общепризнанная причина. Истинный враг морали - это нигилизм, буквально ни во что неверие. Очевидно, что если мы ни во что не верим, у нас нет норм пристойного поведения, и тогда нет соответствующей реакции на недостойное поведение других, которые нарушают общепризнанные нормы. Но уместно ли терпеть всякое поведение? Когда всем на все наплевать, другими словами, когда мы стали слишком толерантны, то понятно,что такая тенденция ущербна и наносит вред всему обществу.
Из этих рассуждений ясно, что проблемы возникают, когда проявляется слишком мало терпимости. а также когда - слишком много. Почему трудно избежать крайностей и сохранять должную уравновешенность?
[Відповісти]
прочитавши все тут написане ,приемно бачити, що,незважаючи на те ,що різних думок не мало, у них багато чтого спільного. дивлячись на ситуацію у нашому суспільстві,наприклад на тих самих політиків,я вважала що толерантність це просто гучне слово,що не має певної актуальності серед сучасників.тепер я впевнилася у тому що наше суспільство не такке вже і безнадійне,яким я його вважала.
для мене ж толерантність це рівень вихованності і суспільна свідомість ..і взагалі,я вважаю,що толерантана людина ніколи не полізе бити морду іншій,як би влона її не дістала.на цьому я закінчу,бо тут і так вже багато чього сказано.
[Відповісти]
Свіжі коментарі
Громадянська журналістика
Архів
Посилання
Лічильники
Опитування
Прохання