20 Травень 2007 Немає коментрів Версія для друку

З 16 по 27 квітня 2007 я була в Польщі, а саме в Гдині. Це місто на узбережжі Балтійського моря дуже гарне, але часом там буває дуже вітряно і холодно, і ще там не можна переходити дорогу не по “зєбрі” і на червоне світло, бо штраф аж 600 злотих, це приблизно 1000грн.
На початок хочу сказати, що студенти нажаль втрачають свій дорогоцінний студентський час дарма, не знаючи, наприклад, про те, що в них є рівна можливість безокштовно поїхати наприклад до Польщі і провести гарно час, а головне здобути певний досвід, досвід в спілкуванні з людьми, спілкуванні з громадянами країни, яка досягла певних успіхів в своєму розвитку. Після цього ти починаєш на світ дивитись іншими очима і тобі хочеться зробити щось для своєї країни, для її розвитку. Хоч і варто зауважити, що це хотіння потрібно постійно підкріплювати, бо коли ти вбуваєшся в банальність буденного життя, це хотіння десь зникає, але не безслідно. Якщо маєте бажання, то шукайте можливості.

Але не про те, про Польщу і як там було…

Нас було одинадцять чоловік: сім з України, двоє представників Білорусі і двоє представників з Калінінградської області (Росія).Ми ходили на різні зустрічі з представникави регіональної влади, наприклад зустріч з депутатом міської владни, який досить невимушено і зрозуміло розповів нам про сисему влади в Гдині, яким чином вони дбають про населення міста. А коли я запитала скільки він отримує зарплатні, то несоромлячись відпов 400 євро, я думала, що більше))

Взагалі ми відвідали за цей час три міста, які розташовані послідовно один за одним: Гдиня (де ми жили), Сопот (курортне невеличке містечко) і Гданськ (центр Поморського воєводства). В Гданську доречі найкраще - дуже старовинне, романтичне і просто гарне місто.

Ще мені сподобалась зустріч з депутатом Європарламенту Янушем Левандовським. Досить простий чоловяга, якого було легко слухати і так само легко запитувати не лише про політику, але й про інші побутові речі. При закінченні зустрічі, мені спала така думка, що якби в україні була б аналогічна зустріч тільки з українським депутатом європарламенту (в разі якби україна була в ЄС), та й навіщо так далеко брати, ну хоча б з звичайним депутатом, то чи була б ця зустріч такою ж теплою і неофіційною при всій своїй офіційності. Уявляю собі: сидить нардеп, пишаючись собою з візуальним натяком на те, що пора порадитись з дієтологом, відповідає на “примітивні” запитання …. і взагалі хто їх сюди привів. Можливо хтось зі мною не погодиться, але саме так я це собі уявляю, хоч можливо я потонула в масі стереотипів, хто його знає..

Але знову про подорож!

Ми також відвідали організацію допомоги інвалідам “Ми разом”. Доречі дочка голови цієї організації теж інвалід з народження, тому ця пані як ніхто інший розуміє проблему людей з обмеженими можливостями. Вона досить чітко описала проблеми, які існують в їхній країні, повязані з пересуванням інвалідів, а також те як вони їх вирішують. Мені здається, що нашій країні в цьому плані можна було б перейняти багато досвіду.

Ще мені дуже сподобалась зустріч з представниками Комунального союзу Гмін міста Гдині. Ми багато говорили з ними про сміття, цікаво було як вони боряться з ним. І тут необхідно сказати, що зі сміттям в них якраз все чудово. Для цього вони його розфасовують по трьох пакета, три баки для сміття : пластик, скло і все інше. А саме цікаве, що я не могла зрозуміти, як вони навчили своїх людей кидати сміття в три різних корзини, але якимось чином це “чудо” таки сталось і наразі в них з цим не їснує суттєвих проблем.

На кінець хочеться сказати, що їжа в Польщі чудова, особливо їхні супи. Варто спробувати. Дуже велика кількість затишних не дорогих кавярень, де можна відпочити чи просто зустрітись з другом.

А ще Польща навчила мене ходити:) адже до того я дуже не любила багато ходити пішки.

Тому, шановні небайдужі і активні панове студенти, все у ваших руках.

Наступна ссилочка http://www.studytours.pl/ вкаже шлях до першого кроку, який необхідно зробити, щоб поїхати до Польщі, а саме заповнити анкету.

З повагою студентка стаціонару Вінницького національного технічного університету факультету комп’ютерних систем та мереж.

Юлія Бринзак